Тема №1: Вступ. Лексикографія.

Тема №1     Вступ Лексикографія.

Розділ науки про мову, що розробляє теорію укладання словників, вивча. Їхні типи й різновиди, називається лексикографією.

Основні поняття лексикології

 

Прочитайте. Визначте тему висловлення.

 Поняття лексикографічні джерела об’єднує енциклопедичні видання довідкового характеру (енциклопедії, енциклопедичні словники й довідники) та лінгвістичні словники. Ті й інші розширюють світогляд людей, сприяють інтелектуальному розвитку й формуванню ненастанної потреби в самоосвіті. Лінгвістичні словники є скарбницями мовних знань, вони зберігають лексичне багатство мови, дають змогу всебічно розглянути кожне слово як особливий мікросвіт мовної системи. Українська мова, маючи статус державної, неухильно зміцнює свої позиції в усіх сферах суспільного ж иття, тому попит на українські лексикографічні праці безперервно зростає (За М . Степанюком).

• Сформулюйте головну думку висловлення. • Як часто ви звертаєтеся до енциклопедичних видань? З якою метою? • Які з лінгвістичних словників ви використовуєте найчастіше? Чому?

Урок 7. Українська література. 10 клас. Тема: Життєвий і творчий шлях Панаса Мирного (П.Рудченка). Загальна характеристика творчості.

Урок 35 Українська мова 10 клас Тема. Абревіатури в науковому стилі.

     Мета:   повторити   основні способи    вживання     абреві-атур у науковому стилі.

Слово може поділятися на фонетичні та орфографічні склади. Якщо у фонетичному складі голосний може вважатися складом, то в орфоргафічному одну голосну не відділяють.

·         Не переносяться слова, які мають один склад:	кінь, лист, сон, біль;
·         Склад з однієї букви не переноситься і не залишається на рядку:	осінь, ялин-ка, Со-фія;
·         Букви –Й ,-Ь не відриваються від попереднього складу:	чай-ка, буруль-ка
·         Буквосполучення дж,  дз не розриваються, коли позначають один звук:	си-джу, гу-дзик,  ро-дзинка;
·         Префікс – корінь, корінь-суфікс можна розділяти для переноса:	під-земній, перед-часний, сіль-ській;
·         Сполучення  йо, ьо не розриваються:	ра-йон, Во-роб-йов, май-йор, крайньо-го
·         М'який знак і апостроф при переносі залишаються на попередньому рядку:	Кіль-це, винось-те, пів'-яблука, Лук'-ян, роз'-їхатися, дит'-ясла.
·         Слова зі збігом приголосних переносяться по-різному:	Дні-про, Дніп-ро, книж-ка, кни-жка; насін-ня, насі—ння;
·          Абревіатури не розриваються:	ЮНЕСКО, СТО, вуз;
·         Складні слова переносяться за основами:	західно-словянський (неправильно: західнос-ловянський)

·       ·        Абревіація – утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення.

      ∫ Абревіація буває:

·        Часткова (сполучення скороченого і повного слів):	міськрада, райвідділ, стінгазета;
·        Поскладова (об’єднання в одному слові частин двох або кількох слів):	Міськвиконком, Укртелеком;
·        буквена (утворення слів з початкових букв складної назви):	ЗНО (зовнішнє  незалежне оцінювання) НБУ (Національний банк України);
·        звукова (складається з перших звуків кількох слів):	Дзот – дерево-земляна оборонна точка;
·        комбінована (поєднання різних способів):	КамАЗ – Камаський автомобільний завод.

∫ Правила складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів із рядка в рядок та поділу їх на морфеми. При технічному переносі часто відступають від правил складоподілу на користь морфемної структури слів.

   ∫  Відмінюються абревіатýри:

утворені з початкового складу прикметника і повної форми іменника за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу:	педінститут, медсестра;
Утворені з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою:	загс (запис актів громадського стану), нардеп.

Вимова абревіатýр

            За вимовою абревіатури можна поділити на дві групи:

1)    ініціально-літерні, які творяться поєднанням назв перших букв кількох слів;

2)    ініціально-звукові, що складаються з перших звуків тих слів, які стали основою для їх утворення.

Найчастіше абревіатура вимовляється за назвами початкових букв (ха-те-зе – ХТЗ). Однак такий підхід до вимови не завжди прийнятний, зважаючи на складність, немилозвучність вимови абревіатури, тому  в окремих випадках варіантом вимови може бути просторічний, простіший (не ЕФ-ЗУ-У, а ФУ-ЗУ-У). однак таких прикладів небагато.

      Вимова абревіатур залежить від кількості, а також розміщення голосних і приголосних звуків.

          Найголовніші закономірності вимови літерних абревіатур:

-         за звуками вимовляються ініціально-звукові абревіатури, що складаються з ініціалів типу «голосний – голосний – приголосний», «приголосний», наприклад: ООН, ЦУМ, ЖЕК;

-         літерних абревіатури, що складаються з двох або трьох приголосних та одного голосного, вимовляються за буквами, наприклад:ПТУ (пе-те-у), МГУ (ем-ге-у);

-         одно літерні абревіатури із цифрами вимовляються за назвами букв: Т-34 (те-34).

   

    Вправа . 

        Утворіть і запишіть абревіатури від поданих сполучень слів.

          Конструкторське бюро, магнітна резонансна терапія, цитологічна діагностика, Національна академія наук України, синдром набутого імуно-дефіциту, теплова електрична станція, біологічна хімія.

Урок 9 Еволюція Ничипора Варениченка. Типове й екстремальне у долі персонажа. проблематика життєвого вибору. Жіночі образи.

Мета: розкрити характер головного героя, простежити еволюцію його поведінки; з’ясувати причини, що призвели до морального падіння, розвивати навички характеристики літературних героїв.

Словник: соціально-психологічний роман — це  різновид реалістичного роману, для якого характерне поєднання глибоко соціального та психологічного аналізів як героїв, так і середовища, в якому вони діють.

Проблематика   роману

•                 Народна мораль.

•                Батьки і діти.

•                Добро і зло.

•                Земля і достаток.

•                Кріпацька неволя.

•               «Пропаща сила».

•                Становище жінки в сім’ї.

   ·               Любов і сімейне щастя

                               План характеристики   

                                                                             образу Чіпки

1. Обікрадене дитинство:

• батьки Чіпки;

• роль баби Оришки у вихованні;

• допитливий розум;

• у наймах.

2. На своєму хазяйстві:

• портрет Чіпки;

• знайомство з Галею;

• «Нема землі» - трагедія родини.

3. Слизька дорога:

• Чіпка у шинку і дома;

• нові товариші;

• перша крадіжка;

• участь у бунті кріпаків.

4. Чіпка багатіє.

5. Нова кривда і дика помста.

      Образ Чіпки дуже складний і суперечливий. Є в ньому й сильні, і слабкі  риси.  І   слабких  виявилося  більше, бо   перемогло в ньому зло. Грабунки  і  вбивства  зводять  нанівець всі   його добрі наміри і сподівання, весь його протест проти несправедливості.

         Цей гіркий урок, який дає нам роман, триває й зараз і змушує замислитися над життям, бо є й серед нас, на жаль, і терплячі, працьовиті люди, які нагадують доброго господаря Грицька, але чимало є й "чіпок", які вважають себе обділеними і, прагнучи легкого хліба, бажання мати все й одразу, піднімають руку на людей, які мають більший достаток. Приклади такі ледве не щоденно наводять засоби масової інформації.

              Виходить,   що      історія     повторюється.   І  все-таки  будемо сподіватися      на    краще.   Добро    обов'язково    переможе   зло,   а милосердя - жорстокість.  Бо   одного  жорстокого злочину не можна спокутувати і тисячею добрих вчинків.

Я. Пострак. Месник.

Поштова листівка.

Поч. ХХ ст.

     Доля, суспільство справді вкрай несправедливі до Чіпки. Однак чи можна через це зневірюватися й мстити? Він обирає саме такий шлях. Безвихідне   узагальнення   «немає правди на світі» підказує йому прямо більшовицьку ідею: «Куди не глянь, де не кинь, — усюди кривда та й кривда! Коли б можна, — увесь би світ виполонив (себто виполов, знищив. — Авт.), а  виростив  новий! Тоді б, може, й правда настала!»

             Разюче символічна кінцівка роману: Чіпки зрікаються, його проклинають і Галя, і мати — найдорожчі люди, для яких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. З пекучим докором на устах: «Так оце та правда?» — дружина накладає на себе руки. А мати сама віддає на кару свого синазарізяку, аби зупинити його сатанинство. Адже для Мотрі Господня заповідь («Не убий» — заповідь добра, любові до ближнього) вища, ніж материнські почуття. Зрозуміло, і Мотря, і Галя — то сама Україна, душа народу нашого, що однозначно відкидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю.

Автори наголошують, що, попри все, Чіпка міг зробити й інший вибір. Життєві умови, які формували його як особистість, не такі вже й однозначні, одновимірні. Якісь обставини тягли Варениченка в прірву морального занепаду, а інші оберігали його від «слизької дороги»

    

І. Філонов. Ілюстрація  до роману Панаса Мирного та

Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

  Злети й падіння Чіпки Вареника нагадують синусоїду. Його звивистий шлях має принаймні чотири виразні віхи.

1. Ідилія. З неї починається роман. Знайомство з Чіпкою відбувається в момент, коли до нього приходить кохання до «польової царівни» Галі.

2. Душевний занепад. У Чіпки незаконно відсуджують землю — і він із властивою йому категоричністю вирішує, що «правди немає!». Після цього Чіпка запиває, зв’язується з «трійцею» сільських гультіпак і мріє про помсту кривдникам. Уже тепер він ладен чинити розбій. Утім, це ще не остаточне спустошення душі.

3. Нова ідилія. «Воскресіння» Чіпки мотивується:

а) його розчаруванням у дружках-гультіпаках;

б) докорами сумління, каяттям перед матір’ю, якій він завдав страждань;

в) тугою за звичайним людським щастям.

Чіпка стає полотенщиком Никифором Івановичем — поважною комерційною людиною. Він прагне служити громаді й навіть балотується до земської управи.

4. Катастрофа. Її причина — комедія з виборами до управи, ще одна несправедливість, якої Чіпка стерпіти не в силі. Образа, тяжке почуття пережитої кривди породжують злість, стають рушієм тотальної помсти. Сам того не помітивши, Чіпка виходить на розбійницький шлях, вороття з якого вже немає.

 Що ж до причин такої незвичайної туги молодого Чіпки Вареника, то й вони очевидні:

• комплекс байстрюка; пережиті дитячі образи, що позначаються на поведінці й душевній структурі хлопчика (невеселе, вовчкувате, тихе…);

• суперечливість реакцій і душевних поривів малого Чіпки: він прагне бути добрим, здатен поетично відчувати красу — і легко засліплюється якимось почуттям, буває жорстоким (як в епізодах із горобцями чи з Бозею, зображеним на іконі);

• мимовільна жорстокість, імпульсивність, безоглядність, притаєна злість — цим рисам Чіпки автори приділяли належну увагу в «дитячих» розділах роману;

• Чіпка — не такий, як усі; для Грицька він узагалі «парень добрий, та тільки чудний собі».

Те, що Чіпка випадає із загального ряду, теж зумовило моторошне перетворення правдошукача на розбійника.

Характеристика Грицька

         За принципом контрасту виписано образ Грицька. Зазнавши багато горя змалку (його батьки померли від холери, коли він був ще зовсім малою дитиною), Грицько, дійшовши літ, подався на заробітки. Важко працював два роки, але повернувся в село, купив землю, хату, завів господарство і почав думати про весілля. Шукав собі дівчини багатої та вродливої, а покохавши, одружився на сусідній наймичці, такій само сироті, як і він. Грицько, як і Чіпка, з дитячих років бачив і кривду, і несправедливість, але він ніколи не намагався чинити опір, бунтувати. Палкі Чіпчині слова не зачепили його серце, але зародили тугу в чутливій до людського горя Христиній душі.

      Словничок.

  Національне в літературі – відображення особливостей історичного життя, побуту й прирои, зичаїв і культури, рис національного характеру і мови певного народу.

      План порівняльної характеристики  Христі і Галі.

1. Мотря - один з найтрагічнішіх образів жінки в класичній української літературі .    Лінія Мотрі Луківни.

2. План порівняльної характеристики Христи та Галі.

     а. Квітуча врода Галі і соромна краси сироти Хрисі.

     б. Ставлення дівчат до своїх коханих.

     в. Сімейне щастя Христі й туга за ненародженими дітьми Галі.

    г. Вміння Христі переконувати й виховувати власного чоловіка, безвольність і слабохарактерність "розбишацької дочки"Галі.

      Ґ. Самогубство Галі і торжество сімейного щастя Христі.  

Висновок:

       в образі Чіпки Панас Мирний показав, як важко знайти справжні шляхи для боротьби з гнобителями і кривдниками, як часто ці пошуки призводять до знівечення людського характеру, спустошення душі.

Підсумок уроку:

         Про що ж цей роман Панаса Мирного та Івана Білика? Про нищення історичної пам'яті, про важке ярмо на шиї українського народу, про несправедливість і жорстокість суспільства, яке нехтує всіма нормами моралі, породжує моральних калік — «пропащу силу». Роман викликає в нас роздуми не тільки над питаннями, пов'язаними з нашою історією, а й над загальнолюдськими, вічними: гріх і спокута, зло і добро, жорстокість і

милосердя. Хто ж такий Чіпка Варениченко? Чи можна його  назвати бунтарем протисоціального ладу, протестантом?

Тести

    1.    Визначте розвязку роману «Хіба ревуть воли…»:

А. у Чіпки незконно забирають землю;

Б. Мотря вдає властям сина-вбивцю, і його відправляють на которгу.

В. Чіпка одруується з Галею і кидає розбій;

Г. Чіпка працює у земській управі задля громадськоо добра;

Д. Чіпкасходть з волоцюгами Лушнею, Матнею, Пацюком.

     2.    Який образ-деталь у портретний характеристиці Чіпки натякає на його здатність до вчинків, що визначають усю Чіпчину долю:

А. «ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений»;

Б. «лице довгообазне-козаче»;

В. «дуже палкий огляд»;

Г. «плечі широкі та груди виокі»?

    3.    Чим пояснює автори роману «Хіба ревуть воли..» трагедію Чіпки як ообистості:

А. соціальними обставинами;

Б. впливом на людину фантастичних, незвіданих сил, долі;

В. суб'єктивним фактором - само розгортанням людського «Я»;

Г. генетичною спдковістю?

Домашнє завдання

    Розповідати  про  творчість Панаса Мирного , читати та аналізувати  роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», виписати цитати до образу Чіпки, Грицька, Галі.  Підготуватися до розгляду проблеми «Що зробило Чіпку пропащою силою?», використовуючи текст твору і матеріал підручника